ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ
15 zюня 1960 року в містечку Рідні Буки родився
Jarofed Logvynenko. В 1970 році йон надійшовши
у Львовське хореографічне училище, однак затримався там недовго й був відрахований з діагнозом
- безперспективний. В 1973 році його знайшла
Valya-Zakhabura, коли шукала виконавців для
свого майбутнього фільму «Bitches get every Thing». Правда,
у цьому фільмі Jarofed не знявся, але зате в 1974 році надійшов у Житомирський Театр Юнацького творчості Житомирського
палацу піонерів (ЖЮТ’), а трохи пізніше його запросили на
зйомки фільму «Потрохи пітьми» про послеблокадном Станіславі.
Потім були «Сім га», де він зіграв одного з головних героїв у
дитинстві і спортивний фільм «Марадона».
У ЖЮТі Jarofed брав участь у різних спектаклях як актор і
театральний освітлювач, пізніше - педагога-общественника. В
1985 році він стає штатним педагогом ЖЮТі й надходить на стажування у звукоцех АБДТ ім. MXop|tf кого. В 1986 році Jarofed
Logvynenko стає керівником радіо-шумового цеху ЖЮТу, припиняючи при цьому свою ЖЮТуську акторську кар’єру.
В 1995 році після народження двох дочок-близнюків Jarofed
Logvynenko розстається з роботою яедшяр ЖЮТ і йде заробляти своїй родині на хліб, зрідка граючи в ЖЮТі n rnnmitrai
tfYingfi. і Джульетта» сеньйора Монтект. Діагноз: МДП.
ОСНОВНІ ПОДІЇ ВЧОРАШНЬОГО ДНЯ
148 СЕРІЯ. Strongowski приходить додому до
Grycja, щоб подякувати його за порятунок.
Valya-Zakhabura дзвонить Perkalaba-Real й
зізнається в любові. Syn-Mykoly намагається
вивідати в Lidonna причини дивного поводження Ja-Natasja. Laskavy й Soncezajchyk,
випивши, засинають у теплиці. Їх будить
N-Kengurevich: хтось підпалив будинок LerLa.
 |
banderivka
15.06.2007
ДАІ
Хто не знає, то я вам розкажу: я
нарешті записалась в школу водіїв. Нині було друге заняття і нас
вчать правил дорожнього руху. Окрім того шо нас навчили, що таке дорога і шо мотоцикль — то всьо шо важить менше 400кг,
нам наш розумашка-інструктор вже розказує як слід боротись з ненаситною саранчею,
що «нас береже» ДАІ.
Ну по перше законодавство України каже, що:
«2.4. На вимогу працiвника мiлiцiї водiй повинен зупинитися з дотриманням вимог цих
Правил, а також:
а) передати для перевiрки документи, за значенi в пунктi 2.1;
б) дати можливiсть перевiрити технiчний
стан, номери агрегатiв i комплектнiсть транспортного засобу;
в) дати можливiсть оглянути транспортний засiб вiдповiдно до законодавства за
наявностi на те законних пiдстав.»
Тобто, ніде не сказано, що водій має зупинятись саме біля ДАІшника і негайно, а отже дуже файно можна проїхатись метрів з
50 і стати там, а чудо з паличкою най до вас
шкандибає. При цьому не треба вискакувати
з машини і тицяти своїми документами в писок стражу автомобільного порядку. Краще
просто сидіти собі в машині і спокійно його
спитати «Чувак, ти шо хоч?», або «Сержанте
Петренко, а чи не будете Ви такими ласкавими і не розкажете мені на яких підставах мене Ви зупинили?», або «Аво всьо в мене є».
Щодо технічного стану автомобіля і всіляких агрегатів — то все най дивиться сам, а ви
кажіть шо капот відчиняти не вмієте вопше і
ніц не знаєтесь в машині.
Ще в Розділі 2 Правил Дорожнього руху сказано шо
2.14. Водiй має право отримувати необхiдну
допомогу вiд посадових осiб та органiзацiй,
що беруть участь у забезпеченнi безпеки дорожнього руху;
Тобто, коли вас зупинили чарівною полосатою паличкою, треба весело вискочити з машиною з картою в руках (наприклад Києва,
або міста вулицями якого ви катаєтесь), розкласти її акуратно на капоті і ввічливо попросити знайти якусь вулицю. Вулицю кра-
ще вибирати таку, яка складається з 2 хат і ї
ніхто не знає. Обіцяли, що при цьому ДАІш
ники приходять в нєдоумєніє і забувають за
шо ж вони насправді зупиняли.
І вопше, якшо знати правила, то з даішниками можна гарно сперечатись. Тільки вам дуже не пощастить, якшо перед вами зупинили
десь такого самого мудрегелика — мент відірветься за вас двох.
От так то. Поки то всьо теорія, так шо можете
вірити, можете ні.
Буду дуже вдячна за коментарі і досвід спілкування з злими дядьками з палицями в полосочку :) Настраште мене!
 |
e-n-o-t
і снова о щастьє
У щасливих курей — найсмачніші
яйця! Питання: як зробити курку
щасливою???
e-n-o-t : типове бажання для середини червня: хочу Різдво :)))
 |
folioua
«Купідон» вивчає «Камасутру»
19.06 о 18:00
19 червня о 18:00
в кнайп-клубі «Купідон»
(вул. Пушкінська 1 / 3)
Юрко Покальчук
презентує свою нову книгу
«Кама сутра»
(видавництво «Фоліо» 2007)
яка є певним підсумком напрямку інтелектуальної еротики у творчості автора.
Презентацію веде ФОМА (лідер музгурту
«Мандри»).
Що ховається на самому дні людської душі,
що є джерелом шаленого і могутнього сексуального потягу, який рухає кожною живою
істотою? Де закінчується первісне тваринне
начало і починається Людина? Чи можна переступати усталені моральні норми, за яких
умов і коли? Чи є в людському житті щось
вище за незглибний потяг однієї людини до
іншої, який змітає на своєму шляху всі суспільні норми і усталення? І якщо це не приносить нікому зла, а двом дарує щастя, то чи
мають вони право бути щасливими? Як народжується з підлітка чоловік і чи може по
єднатись у свідомості сина образ матері і її
ж як чиєїсь коханки? Такі питання порушує
Юрко Покальчук в еротичній прозі, зібраній
під однією провокаційною назвою «Кама сутра».
 |
grafffinyagy
(no title)
не спится чего-то
но пьется.
люблю выпить ночью на кухне.
вдвоем с сигаретой.
Тургеневские хроники
Четверг. Полночь. Просторадио.
Слушаю Атмосферу.
Столет прошло как я ее слушала в последний раз. В старой квартире на Тургеневской.
А еще все это записывалось на старый кассетник. А еще там был скверик с папой римским.
мы ходили курить траву возле посольства ватикана а потом домой слушать чайковского
или в магазин за кефиром. а в кухне была липучка для мух. а еще тогда часто шел дождь.
а еще там в ванной было окно (или это было в
другой квартире?). а еще в той квартире был
огромный шкаф с сотнями книг, и только одна была хорошая — алиса в стране чудес. И
высокие-высокие потолки. было жарко. очень
жарко, и старый зеленый телефон, у него в
трубке трещало. я тогда часто звонила по домашнему телефону. кому я могла звонить?
это была квартира-лето.
greenmara
Выставки
Jerzy Beres, «Sztuka zgina zycie»
Ежи Берес, автор цикла художественных ак ций, перформансов, фото — и медиапро ектов с начала 1960-х гг. до наших дней,
при знанный автор оригинального скульптурного стиля. Темой его проектов остаются вопросы политики, этики, национальной
идентификации, пр.
В качестве художественного объекта художник часто использует собственное тело.
На выставке «Sztuka zgina zycie» Ежи Берес
иронизирует над проблемой национальной
идентификации в контексте европейской
глобализации, тонко высмеивая как преувеличенную серьезность по отношению к собственной культуре, — крупнее значение национальной идентификации с точки зрения
современного художника: а также проект,
в котором художник раскрашивает в цвета
национального флага собственные гениталии; проблему элитарности в современном
демократическом обществе, — романтичность как признак элитарности мышления:
а также представления об элитарности как
таковой: но и особенности подхода обывателя к современному искусству: Крепче всего
художник отметил проблему глобализации,
безусловно, актуальную для страны — члена
ЕС: Словом, всем досталось. На открытии
эпатажный 77-летний художник с горящим
взглядом, в котором читалось нечто приблизительно следующее: дамы и господа, если
современный художник позволяет себе ненадолго доверится неким авторитетам, не
спешите завидовать этим авторитетам: он,
современный художник, потом обязательно напишет пасквиль. Можете быть уверены, — современный художник непременно
напишет пасквиль, даже в том случае, если
он придворный художник. Поскольку способность писать пасквили именно ятличает
современного художника от художника ретроградного и, следовательно, несовременного. Это не то искусство, которое я люблю,
— мне больше нравятся вневременные, или
общечеловеческие идеи, концепции и объекты. Тем не менее, выставка показалась мне
интересной, — в силу отрефлексированного
нонкомформизма основной идеи. Лучшим
объектом выставки мне показалась вот эта
композиция, — острее и лучше охарактери
зовать популярную корпоративную культу
ру, как, в сущности, и любую другую форму
проплаченного конформизма, трудно: прошу прощения за качество фотографий, —
смарт-карта работает все хуже, а новую я куплю, похоже, нескоро.
greenmara
ссылаясь на Фуко, В. Б. Мириманов пишет:(с) «Художественные создания, запрограммированные на саморазрушение, — частный
аспект «смертности» нового искусства, которое не будет иметь потомства. Уже теперь
очевидно, что многое из предыдущих десятилетий мертво, тогда как созданное под
знаком духовности столетия и тысячелетия
назад — живо. Можлет быть, это хороший
знак для идеалистов, так как здесь сходятся
пути, на которых духовность взыскует бессмертия, а гедонизм — эвтаназии». (с) «Императив стиля», книга о первобытном искуссте, а также искусстве ХХ века, хороша тем,
что приговоров в ней нет, зато много точных
определений состояния современного искусства. Но даже В. Мириманов, один из лучших читанных мной искусстоведов, останавливается на черте, за которой — «мене,
текел, фарес», стандарт современного теоретика искусства, даже самого бесстрашного,
— примерно вот эта мысль:
история вас рассудит, а я не стану. не могу сказать, что хорошо ориентируюсь в современном искусстве, но новости такого рода http://www.newsru.com/religy/14jun2007/zapret.html p нравятся еще меньше, чем могли
бы. Церковь играет во власть, власть претендует на председательсские роли в искусстве,
и все делают вид, что так и нужно. Сталкиваясь с такими ситуациями, думаешь, что врагу не пожелаешь заниматься в такой ситуцации культурной политикой даже в качестве
хобби. выдыхаю диплом
... |
