ДРУГА ДІЯ

ДОЗВОЛЬТЕ ПОЗНАЙОМИТИСЯ

ЖІНКА (до ЧОЛОВІКА). Добрий день!

ЧОЛОВІК мовчить і підозріло зорить на неї.

ЖІНКА (жестом від себе до нього ілюструє зміст свого вітання). Добрий — день!
ЧОЛОВІК (після паузи). Я ...
ЖІНКА (показує, що він невірно її зрозумів, і ще раз повторює вітання). Добрий ... (жест руками від себе до нього)... день!
ЧОЛОВІК (повторює її рухи та інтонацію). Добрий ... день!

ЖІНКА на миґах, великими пальцями обох рук висловлює свою радість з приводу того, що ЧОЛОВІК так швидко її зрозумів.

ЖІНКА. Я ... (Готується назвати своє ім’я)
ЧОЛОВІК (перебиває її, вказує пальцем на себе). Я!
ЖІНКА (терпляче пояснює свої думки, щедро ілюструє їх жестами). Так! «Я» — це я. І ти — теж «я». Але для себе. А для мене ти — «ти». (Показує пальцем то на себе, то на нього) Я — ти. А разом буде (жест, що охоплює їх обох) «ми». Зрозумів?
ЧОЛОВІК. Звичайно! (Жестикулює) Я – ти – він – вона – воно – ми – ви – вони.
ЖІНКА. От бачиш!
ЧОЛОВІК. Я бачу, ти бачиш, він, вона, воно бачить, ми ...
ЖІНКА (мало не плаче від радості). Бачимо!

Хор з полегкістю зітхає.

ЧОЛОВІК. Ви ...
ЖІНКА. ... бачите. Вони ...
ЧОЛОВІК. ... бачуть.
ХОР (гуртом виправляють ЧОЛОВІКА). Бачать!
ЖІНКА (виправляє ЧОЛОВІКА). Бачать!
ЧОЛОВІК (виправляє себе). Бачать!

ЧОЛОВІК І ЖІНКА тиснуть одне одному руки. В ХОРІ — загальне братання.

Пауза.

ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА (раді, що кризу подолано). Фух! ...

Пауза.

ЧОЛОВІК (представляється). Я — чоловік.
ЖІНКА. А я — жінка.

Пауза.

ЧОЛОВІК (показує нагору). Сонце світить.
ЖІНКА (показує вниз). Тут добре.

Пауза.

ЧОЛОВІК. Дякую!
ЖІНКА. Прошу!

Всі раді. Пауза. І ВІН і ВОНА замислюються.

ЧОЛОВІК (згадав, що хотів сказати). Сьогодні.... (Називає сьогоднішні дату, день і місяць)
ЖІНКА (згадала, що хотіла сказати). А я люблю вивчати мову.
ЧОЛОВІК. Смачного!
ЖІНКА. На добраніч!

ХОРИСТИ перезираються, але ЧОЛОВІК і ЖІНКА всім задоволені. Пауза. Подальша розмова відбувається на тлі того, що ЧОЛОВІК і ЖІНКА прибирають кін. Вони піднімають з підлоги стілець, складають його, ставлять у куток, совають стіл, після чого підходять до кубиків.

ЧОЛОВІК (вказує на стілець). Це — стілець.
ЖІНКА (разом з ЧОЛОВІКОМ несе стілець у куток). Він стоїть у кутку. Він — із дерева.
ЧОЛОВІК. Він — жовтий.
ЖІНКА. Жовтявий. (Поставивши стілець, вказує пальцем у бік завіси.) А то що?
ЧОЛОВІК. То — не тут.
ЖІНКА. Так. (Жестикулює) То — не тут, а там.
ЧОЛОВІК. Ага. (Жестикулює) Це — тут, а те — там. Ясно ... (Тицькає пальцем навмання) А це що?
ЖІНКА (здогадується, що це — гра). Вікно. (Так само штрикає пальцем, не
дивлячись) А це?
ЧОЛОВІК (відповідає одразу, не замислюючись). А це — садок. А то?
ЖІНКА (не замислюючись). Школа. А це?
ЧОЛОВІК. Перша вчителька. (Махає рукою у протилежний бік.) А то?
ЖІНКА. А то — нога!

ЧОЛОВІКОВІ здається, що він не розчув.

ЖІНКА. То — її костяна нога.

ЧОЛОВІК зрозумів жарт і сміється.

ЖІНКА (тицькає у протилежний бік). А то що?
ЧОЛОВІК. А то її друга костяна нога. (Обоє регочуть) А то?
ЖІНКА. А то — третя!
ЧОЛОВІК (штрикає пальцем так, наче побачив щось). Четверта!
ЖІНКА (робить те саме, наче помітила комету). П’ята!

Вигукують наввипередки.

ЧОЛОВІК. Шоста! ...
ЖІНКА. Сьома! ...

ХОР (здіймаючи руки). Гей!
Гей!
Гей!
Не так швидко!
ЧОЛОВІК. Триста шістдесят п’ята!
ЖІНКА. Тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ята!

Пауза. Обоє захекалися і сміються, їм, безумовно, сподобалася така гра. Обоє роззираються, шукаючи, в що б їм таке ще пограти.

ЧОЛОВІК (нахиляється і піднімає кубик). А це що?
ЖІНКА (подумавши). Відро.
ЧОЛОВІК (не чекав такого повороту, роздивляється кубик). Відро?
ЖІНКА (переможно). Відро!
ЧОЛОВІК (подумавши). А що у тім відрі?
ЖІНКА (добре подумавши). Дірка.
ЧОЛОВІК. А що в дірці?
ЖІНКА (замислюється). Яйце?
ЧОЛОВІК. Ні.
ХОР (занепокоєно). Яке яйце?
ЖІНКА. Сльоза?
ХОР. Яка сльоза?
ЧОЛОВІК. Ні.
ХОР (хапається за голову). Це — якесь безглуздя!
Нехай!
Вони граються.
Не заважайте їм!
ЖІНКА. Може, тоді це ...
ЧОЛОВІК (не дослухавши). Ні!
ЖІНКА. Рояль?

ЧОЛОВІК хитає головою. Він радий, що загадав таку річ, яку ЖІНКА не може відгадати.

ЖІНКА. Інше відро? Набагато більше за це?
ЧОЛОВІК. Ні!
ХОР (втрачає терпець, ХОРИСТИ сперечаються між собою). Ганьба!
Це — не гра, а сором!
Повна дурниця!
Навпаки!
Треба їх зупинити!
Ні в якому разі!
Це — їхнє бачення світу!
Хіба?!
ЖІНКА (в розпачі) Я здаюся!
ЧОЛОВІК (переможно) Ага!
ЖІНКА. Що це? Кажи!

Пауза. І ХОР, і ЖІНКА напружено чекають.

ЧОЛОВІК (довго чухає потилицю). Не знаю ...

Загальна пауза. Ні ХОР, ні АКТОРИ якусь мить не рухаються.

ХОР (уриває мовчанку). Дожилися!
От біда!
Ці ігри не доведуть до добра!
Навпаки! Як ви не розумієте. То — поезія!

У цей час ЧОЛОВІК і ЖІНКА, вперше зіткнувшися з таємницею, перезираються, зітхають, збирають кубики і вивалюють їх на стіл. ЖІНКА першою долає ніяковість. Вона бере найбільший кубик, приміряє його до інших, доки не знаходить другий за розміром. ЧОЛОВІК та ХОР стежать за її діями.

ЖІНКА (звертаючись до ЧОЛОВІКА, піднімає найбільший кубик). Так ... (Іншою рукою піднімає другий кубик і вкладає його в перший)... але!
ЧОЛОВІК (щиро). Не розумію.
ЖІНКА (так само бере третій за розміром кубик і вкладає його у перші два) Хоча ... разом з тим!
ЧОЛОВІК. Тобто?
ЖІНКА (повторює ту саму операцію з четвертим кубиком). Незважаючи ... на!
ЧОЛОВІК. Незважаючи на що?
ЖІНКА (піднімає й вкладає черговий, передостанній кубик). Незважаючи ні на що!
ЧОЛОВІК (до нього, немов через туман, починає доходити жінчина наука). Он воно як ...
ЖІНКА (вкладає останній кубик і, таким чином, збирає докупи усе, що валялося на підлозі). Так! (Урочисто встановлює кубик посередині столу)
ЧОЛОВІК (його обличчя прояснюється). А — а — а ... (Не зводячи очей із кубика, шанобливо обходить круг столу).
ЖІНКА. Нарешті!
ЧОЛОВІК (знову збивається з думки). Нарешті що?
ЖІНКА (напівжартома). Хоч і пізно почали, та багато утяли.
ЧОЛОВІК. Утяли?
ЖІНКА. Утяли.
ЧОЛОВІК. Що таке утяли?
ЖІНКА. Це не має значення!

Пауза. ЧОЛОВІК нахиляється до кубика й обдумує значення останньої жінчиної заяви.

ЧОЛОВІК. Виходить ... (Намагаючись висловити складну думку, робить паузу й допомагає собі жестами. Із його жестів ясно, що він приголомшений тим, що от щойно було безладдя, а тепер скрізь лад)... що ...

ЖІНКА терпляче чекає, поки він висловить свою думку.

ЧОЛОВІК (руками показує, як кубики вкладаються один в один). Виходить ... що ... можна...
ЖІНКА (бере його за плечі). Не тільки можна, а й треба!

Вони з протилежних боків столу нахиляються над кубиком так, що майже торкаються лобами, й деякий час дивляться в очі одне одному. Ця німа сцена триває кілька секунд.

ЧОЛОВІК (першим здогадується про наслідки такого відкриття). Ага! (Пауза) Дуже добре!

Він підходить до здивованої ЖІНКИ і намагається торкнутися її спочатку ззаду, а коли вона відсовується від нього, то хоч збоку.

ЖІНКА (нашорошено). В чому справа? (Задкує від нього) Що відбувається? ЧОЛОВІК (насідає на неї). Давайте познайомимося!
ЖІНКА. Що Ви робите?
ЧОЛОВІК. Дозвольте познайомитися!

Вони тупцяють довкола столу. Поступово їхня розмова перетворюється на гонитву.

ХОР. Подивіться!
Не хочу я на це дивитися!
Який жах!
Я не вірю своїм очам!

ХОРИСТИ з усіх боків обступають кін.

ЖІНКА. Як Ви можете?! ...
ЧОЛОВІК. Треба!
ЖІНКА. Ну Василю Йвановичу!
ЧОЛОВІК. Ну Оксано Петрівно!
ЖІНКА. Я буду кричати!
ЧОЛОВІК. Я теж!
ЖІНКА. Ой!
ЧОЛОВІК. Ай!
ХОР. Треба негайно припиняти цей сором!
Як?
Як вони могли дійти до такого?
Ну чого їм не вистачало?!

ЧОЛОВІК по всьому кону ганяється за ЖІНКОЮ. Вона спритно ухиляється, використовуючи все, що трапляється під руку.

ЖІНКА. Не підходьте!
ЧОЛОВІК. Дозвольте познайомитися!
ЖІНКА. Ні!
ЧОЛОВІК. Чому?
ЖІНКА. Не можна!
ЧОЛОВІК. Хіба?
ЖІНКА. Так!
ЧОЛОВІК. Так?
ЖІНКА. Ні!
ЧОЛОВІК. А коли ж тоді ...
ЖІНКА. Що Ви хочете?
ЧОЛОВІК. Ну як же ...
ЖІНКА. Рятуйте!
ЧОЛОВІК. Я тут!
ЖІНКА. Ай!
ЧОЛОВІК. Ой!
ХОР (в повному розпачі). Та хто-небудь!
Зробіть що-небудь!

ДИРИҐЕНТ хору вказує пальцем на ДВОХ ХОРИСТІВ, які зразу ж піднімаються сходами й стукають у стіну кону. ЧОЛОВІК та ЖІНКА вмить забувають про сварку.

ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА (стривожено). Хто там?
ДВІЙКО ХОРИСТІВ (переступають через «поріг»). Це ми!

далі
наверх