Тимофій ГАВРИЛІВ
Штрихи до портрета


1

Повернення - то ілюзія вчора в сьогодні, повернення -
зустріч погляду з контурами годинами,
пекторалі дощів називаються червнями,
а історія лагідно так - бурштинова.

Час сміятися янголу: йдеш з вертепами,
називаєш ходу сніговою виправою,
перемогу свого називання - Евтерпою,
а поразку - Полтавою.

Міф тривання розлуки і форма тривання - видовища,
дидактичні вистави з фігурами світла і темряви,
дні у серпні стають коротшими, ночі довшими,
потім вересень, жовтень - і далі за темою.

2

Кінець нашої ери (сторіччя) нічим особливим не
відзначається, все, як і завше, як вічно, як водиться -
з перемир'ями, святами, фарсами, кризами, зливами,
після зливи високими, як і належиться, водами.

Парадигма чекання і гімн Вавилонові (містові),
ось хвилини стають все відчутнішими, усе ближчими,
проводжаєш сторіччя (еру) з посіченим віспою
із ураженим віспою часу обличчям (обличчями).

3

Перспектива спокуси відкривається перспективою
зустрічати кінець і початок - ти знов у Вальсополі.
Бути обраним (жертвою) права дивитись, як сивіє
це двадцяте сторіччя і вершник на мідному цоколі.

Що не надто давно починалось такими великими
фейєрверками мрій, те колись (через хвилю) завершиться.
В каталозі імен ми Тобою (ми часом) покликані
називатись останніми і називатися першими.

4

В епілогах імперій - помічено - квітне стилістика.
Як ніколи раніше, ти нас вшанував епілогами.
Цілу вічність триває в Афінах чекання на вісника,
що усе обійшлося, усе обійшлось перемогою.