Сонетський 2

Ніхто не знав, що шандар тот-упир,
струєний фльондрою і генами лихими...
Із нього воду пили херувими,
але минулася душа йому з тих пір.

Як висторцуваний письмом папір!
Які, бандерїє моя, фамільні тюрми!
Загрівши голову курварськов авантюров,-
возноситься у авс* без крил сапер.

А зла жона пришїптує стегно;
і пси летять кошлаті над рікою,
пропелерами крутячи: "Но-но!

Вже, бахурє, не змилиш стороною,
де шандар ссе Із сонної вино
і затуляє сонце лівою рукою."

*авс - кінець, закінчення всього (з гуцульського діалекту).