ПОХІД НА БІЛУ КОБИЛУ З НОЧІВЛЕЮ
1. минають дні минають ночі
все нереститься люд робочий
минається усе сповна
лиш блуд минатися не хоче
аби не збитись з пантелику
затопиш сам собі у пику
над кождов праведнов душев
стоїть як хрест брехня велика
2. на лекціях сьогодні сухо
стара мура минає вуха
ї що б ти там не помишляв
так мусить бути бляха-муха
плетуся межи павуками
і доплітаюся до брами
за брамою я - понський бог
два президенти з роскалями
3. вже бачу наді мнов стоять
в хустки завиті в чорнім вбраню
жінки і молодиці зрання
і опріч трійко янголят
стоять і дивляться на мене
щоб не тримався я душі
щоб капару цю не сушив
бо по сухім душа різьблена
4, як аркана утнуть сьогодні
небіжчики життям голодні
допоки місяць машерує
через ландшафти надприродні
кажи за вмерлих отченаш
й за тих котрі умерти мають
бо то не вірші чічьо моя
то йде 66-ГАЛИЧИНА
|