Гамлет

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА ПЕРША

Кімната в замку.
Входять Король, Королева, Розенкранц і Ґільденстерн.

Король

Тяжкі зітхання ваші щось та значать.
Перекладіть нам їх на звичну мову,
Доступну нам. І де, скажіть, ваш син?

Королева

Панове, залишіть нас ненадовго.

Розенкранц і Ґільденстерн виходять.

Королю, що вночі я пережила!

Король

Що сталося, Ґертрудо? Як там Гамлет?

Королева

Буянить, наче шторм, жахливий шал
Зійшов на нього. Уночі почувши
За килимом щось ніби шарудіння,
Дістав меча і з криками “Щурі!”
Без роздуму, наосліп заколов
Нещасного старого.

Король

От прокляття!
Були б ми там, було б і з нами так.
Його свобода – це загроза всім:
Тобі самій, і нам, і всім навколо.
Кому ж тепер нести відповідальність?
Ми винні, скажуть, адже треба в шорах
Його тримати чи заперти в клітці.
То все любов батьківська, через неї
Забрало розум. Так, буває, хворий
Свою біду ховає, не лікує,
Аж вилізе сама. То де він зараз?

Королева

Пішов кудись, а за собою тіло
Потяг. До речі, дуже побивався –
Немов піщинка золота, цей жаль
Блищав у чорноті його шаленства.

Король

Ходім, Ґертрудо! Поки сонце зійде
З-над гір – він відпливе, а ми тоді
Замнемо прикру справу, застосуєм
Усе своє дипломатичне вміння –
Й пом’якшимо. Панове, прошу ще раз!

Входять Розенкранц і Ґільденстерн.

Ідіть обидва і зберіть людей.
У приступі наш Гамлет вбив старого
Полонія. Тепер він десь над тілом.
Знайдіть його і будьте з ним. Тим часом
Хай тіло для каплиці обрядять.
Покваптесь тільки.

Розенкранц і Ґільденстерн виходять.

Й ми ходім, Ґертрудо.
Закличемо порадників і друзів,
Розкажемо про все. Тоді, можливо,
Отруйних поговорів і пліток
Гарматні ядра вразити не встигнуть,
Не вибухнуть, точніше, нас не вцілять,
В повітря вдарять. Час іти, ходім.
На серці страх, і як нам бути з ним?..

СЦЕНА ДРУГА

Коридор у замку.
Входить Гамлет.

Гамлет

Ну от і заховав.

Розенкранц і Ґільденстерн

(за сценою)
Гамлете! Принце Гамлете!

Гамлет

Це що за крики? Гамлета? Хто кличе?
А, от вони.

Входять Розенкранц і Ґільденстерн.

Розенкранц

Де тіло, принце? Що ви з ним зробили?

Гамлет

У глину повернув, бо з глини вийшло.

Розенкранц

В якому місці, принце? Ми хотіли б
Забрати до каплиці.

Гамлет

І не думай.

Розенкранц

Не думати про що?

Гамлет

Про те, що я послухаюсь твоєї думки, а не своєї. Крім того, про що взагалі розмовляти королівському синові з якоюсь там губкою?

Розенкранц

Це мене ви вважаєте губкою, принце?

Гамлет

Саме так. Ти губка, що цілком просякла королівською прихильністю, відзнаками та милостями. Зрештою, такі люди є найкращим королівським десертом. Він їх тримає, затиснувши за щокою, ніби мавпа найсоковитіші шматки; пообсмоктує трохи, пожує, а тоді вже й ковтає. Як тільки йому захочеться того, чим ти просяк, вичавить тебе всього і – будь ласка – губка знову суха.

Розенкранц

Не розумію, принце.

Гамлет

Мене це тішить: тонка розмова не для грубого вуха.

Розенкранц

Принце, ми хочемо знати, де тіло, і відвести вас до короля.

Гамлет

Король має власне тіло, і воно має короля. Король – це щось таке…

Ґільденстерн

Яке, принце?

Гамлет

Ніяке. Ведіть мене до нього. Мишка в нірку – кіт за нею.
Виходять.

СЦЕНА ТРЕТЯ

Кімната в замку.
Входить Король у супроводі кількох дворян.

Король

Ми вислали людей шукати тіло.
Значний у тому ризик, що шаленець
На волі ходить. І однак не можна
До нього стосувати всю суворість
Закону: надто вже він популярний
У черні – чернь засліплена і судить
Лише про кару, та не про вину.
Є вихід м’якший –
подорож за море,
Не кара – звична місія державна,
Планована. Цей метод лікування
Достатньо радикальний, бо й хвороба
Зайшла далеко.

Входить Розенкранц.

То які новини?

Розенкранц

Не витягнути з нього ані слова
Стосовно тіла.

Король

Добре, де він сам?

Розенкранц

Під вартою, чекаєм лиш наказу,
Аби ввести.

Король

То от вам цей наказ!

Розенкранц

Ви чули, Ґільденстерне?

Входять Гамлет (під вартою) і Ґільденстерн.

Король

Скажи нам, де Полоній, Гамлете.

Гамлет

На вечері.

Король

На вечері? Де?

Гамлет

Там, де не він їсть, а його їдять. Саме в ці хвилини до нього взялося товариство заполітизованих червів. Бо саме черви є найвищим авторитетом в ієрархії травлення. З усіх сил годуємо домашні створіння на прохарчування самим собі, а себе годуємо на прохарчування червам. Годований король і дистрофічний жебрак – це всього тільки різні кулінарні рецепти, дві різні страви до одного й того ж столу. Кінець у всіх той самий.

Король

На жаль, так воно є.

Гамлет

Буває ще так, що зловиш рибу на черв’яка, котрий жер самого короля, а потім поїдаєш рибу, котра зжерла того черв’яка.

Король

І що ти хочеш цим сказати?

Гамлет

Нічого, крім ствердження, що король може тріумфально промаршувати кишками жебрака.

Король

То все-таки де Полоній?

Гамлет

На небі. Можете когось туди вислати – хай перевірить. Якщо ж кур’єр його там не побачить, пошукайте самі, але в іншому місці, знаєте в якому. Але якщо так і не знайдете за місяць, то покладайтеся виключно на свій ніс – той неминуче виведе вас до ґалерейних сходів.

Король

(до оточення)
Ідіть пошукайте.

Гамлет

Нікуди не дінеться, можете особливо не квапитись.

Дворяни виходять.

Король

Наш Гамлете, заради ваших власних
Потреб та інтересів у безпеці,
А надто ж після вашого демаршу,
Який нам так болить, наполягаєм
На вашому від’їзді. Тож готуйтесь.
Чекає корабель, попутний вітер,
І ваші друзі хоч в огонь чи воду,
Чи в Англію…

Гамлет

То в Англію?

Король

Так.

Гамлет

Добре.

Король

Ви так, немов читаєте думки.

Гамлет

Мені їх підказує херувим, який бачить усе. Гаразд, Англія – то Англія. Прощайте, дорогенька мамо.

Король

Ти мав би сказати “люблячий батьку”.

Гамлет

Ні, я не помилився: батько і мати це те саме, що чоловік і жінка, а чоловік і жінка – єдині тілом. Отже, ви – моя дорогенька мама. Ну добре, в Англію!

Виходить.

Король

а ним, за ним! Не дайте ні хвилини
Йому тягнути – і на корабель.
Відбути ще сьогодні. Всі деталі
В моїх листах. Благаю вас, ідіть.

Розенкранц і Ґільденстерн виходять.

Англійський брате, маємо підозру,
Що нас ти ще шануєш, пам’ятаєш.
Мабуть, не зовсім затяглися шрами
У тебе після данських перемог —
І досі нас боїшся? Розрахунок
Ти з нами зробиш данню, та не тільки.
В листах від мене сказано, що мусиш
Убити Гамлета. І ти уб’єш.
Ніхто так не псував моєї крові!
Потрібні ліки. Хай це буде вість
Про смерть його. Життя мені розчисть!

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

Шлях уздовж морського берега неподалік Ельсинору.
Входить Фортинбрас на чолі свого війська.

Фортинбрас

Від мене привітайте, капітане,
Монарха данського. Скажіть, що я
У згоді із домовленим, чекаю
На дозвіл перетнути разом з військом
Його державу. І якщо король
Бажав би сам побачитися з нами,
То місце збору знаєте.

Капітан

Так точно!

Фортинбрас

Помірним кроком руш!

Виходять усі, крім Капітана.
Входять Гамлет, Розенкранц, Ґільденстерн та інші.

Гамлет

Що це за військо, пане?

Капітан

Це норвежці.

Гамлет

На кого йдуть?

Капітан

Ідемо на поляків.

Гамлет

І хто веде?

Капітан

Норвезький принц, молодший Фортинбрас.

Гамлет

І хочете всю Польщу захопити
Чи тільки шмат найближчих територій?

Капітан

Сказати правду, йдеться про мізерну
Частину суходолу – все, що є
Там цінного, те і п’яти дукатів
Не коштує – соломи оберемок.
Полякам це так само, як і нам,
Потрібне, тобто зиску там нітрохи.

Гамлет

Ну, то вони й не будуть боронити.

Капітан

А от і будуть – вже війська стягнули.

Гамлет

Дві тисячі людських смертей! І двадцять
Дві тисячі дукатів! І на що?
Напевно, дехто має забагато Спокою і достатку, аж нарвало
Всередині. А раптом цей гнояк
Прорветься смертю? — Дякую вам, пане.

Капітан

Ідіть щасливо.

Виходить.

Розенкранц

Так! Рушаймо, принце!

Гамлет

Вперед іди, я вас наздожену.

Виходять усі, крім Гамлета.

Усе, що бачу, — докір проти мене
Чи шпора для сповільненої дії!
І що це за створіння, для якого
Нічого понад їжу та спання?
Звичайне бидло. Все-таки Господь
Надав нам усвідомлення у часі
Та вічності й зробив це не для того,
Щоб розум наш себе заколисав.
Отож, у чому справа – чи тварина
Безпам’ятна в мені сидить, чи надто
Зарозумілий розум, що малює
Страшні картини наслідків? На чверть
Розважності – три чверті боягузтва?
Повторюю “Так, мушу це зробити” –
А руки опускаються, хоч маю
І засоби, і привід, і можливість.
А приклади навколо? От і знов –
Це військо, величезне і добротне,
Командувач якого ще хлопчисько,
Але амбітний дух його, сильніший
За всі вагання й наслідків страхи,
Готовий наражатися на втрати,
На примхи долі, на непевність битви,
І все за шкаралупу від яйця!
Насправді той великий, хто не мусить
Знайти якусь ідею, щоб умерти,
Для нього жмут соломи теж достатня
Підстава для війни. Бо привід – честь.
А я? Мій батько знищений, а мати
Поганьблена. Мені диктує серце
І мозок: покарати. Я ж натомість
Приспав себе. І от – як докір – сотні,
А далі й тисячі людей, що маршем
Ідуть на смерть – заради честі, слави,
Фантомів, міражів, заради кусня
Землі, в якій не вистачить і місця
На всіх! Віднині заповідь моя:
Хай буде кров – інакше я не я.

Далі

ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА ПЕРША
	Кімната в замку. Входять Король, Королева, Розенкранц і Ґільденстерн.
Король	Тяжкі зітхання ваші щось та значать. Перекладіть нам їх на звичну мову, Доступну нам. І де, скажіть, ваш син?
Королева	Панове, залишіть нас ненадовго.
	Розенкранц і Ґільденстерн виходять.
	Королю, що вночі я пережила!
Король	Що сталося, Ґертрудо? Як там Гамлет?
Королева	Буянить, наче шторм, жахливий шал Зійшов на нього. Уночі почувши За килимом щось ніби шарудіння, Дістав меча і з криками “Щурі!” Без роздуму, наосліп заколов Нещасного старого.
Король	От прокляття! Були б ми там, було б і з нами так. Його свобода – це загроза всім: Тобі самій, і нам, і всім навколо. Кому ж тепер нести відповідальність? Ми винні, скажуть, адже треба в шорах Його тримати чи заперти в клітці. То все любов батьківська, через неї Забрало розум. Так, буває, хворий Свою біду ховає, не лікує, Аж вилізе сама. То де він зараз?
Королева	Пішов кудись, а за собою тіло Потяг. До речі, дуже побивався – Немов піщинка золота, цей жаль Блищав у чорноті його шаленства.
Король	Ходім, Ґертрудо! Поки сонце зійде З-над гір – він відпливе, а ми тоді Замнемо прикру справу, застосуєм Усе своє дипломатичне вміння – Й пом’якшимо. Панове, прошу ще раз! Входять Розенкранц і Ґільденстерн. Ідіть обидва і зберіть людей. У приступі наш Гамлет вбив старого Полонія. Тепер він десь над тілом. Знайдіть його і будьте з ним. Тим часом Хай тіло для каплиці обрядять. Покваптесь тільки. Розенкранц і Ґільденстерн виходять. Й ми ходім, Ґертрудо. Закличемо порадників і друзів, Розкажемо про все. Тоді, можливо, Отруйних поговорів і пліток Гарматні ядра вразити не встигнуть, Не вибухнуть, точніше, нас не вцілять, В повітря вдарять. Час іти, ходім. На серці страх, і як нам бути з ним?..

	СЦЕНА ДРУГА
	Коридор у замку. Входить Гамлет.
Гамлет	Ну от і заховав.
Розенкранц і Ґільденстерн	(за сценою) Гамлете! Принце Гамлете!
Гамлет	Це що за крики? Гамлета? Хто кличе? А, от вони. Входять Розенкранц і Ґільденстерн.
Розенкранц	Де тіло, принце? Що ви з ним зробили?
Гамлет	У глину повернув, бо з глини вийшло.
Розенкранц	В якому місці, принце? Ми хотіли б Забрати до каплиці.
Гамлет	І не думай.
Розенкранц	Не думати про що?
Гамлет	Про те, що я послухаюсь твоєї думки, а не своєї. Крім того, про що взагалі розмовляти королівському синові з якоюсь там губкою?
Розенкранц	Це мене ви вважаєте губкою, принце?
Гамлет	Саме так. Ти губка, що цілком просякла королівською прихильністю, відзнаками та милостями. Зрештою, такі люди є найкращим королівським десертом. Він їх тримає, затиснувши за щокою, ніби мавпа найсоковитіші шматки; пообсмоктує трохи, пожує, а тоді вже й ковтає. Як тільки йому захочеться того, чим ти просяк, вичавить тебе всього і – будь ласка – губка знову суха.
Розенкранц	Не розумію, принце.
Гамлет	Мене це тішить: тонка розмова не для грубого вуха.
Розенкранц	Принце, ми хочемо знати, де тіло, і відвести вас до короля.
Гамлет	Король має власне тіло, і воно має короля. Король – це щось таке…
Ґільденстерн	Яке, принце?
Гамлет	Ніяке. Ведіть мене до нього. Мишка в нірку – кіт за нею. Виходять.

	СЦЕНА ТРЕТЯ Кімната в замку. Входить Король у супроводі кількох дворян.
Король	Ми вислали людей шукати тіло. Значний у тому ризик, що шаленець На волі ходить. І однак не можна До нього стосувати всю суворість Закону: надто вже він популярний У черні – чернь засліплена і судить Лише про кару, та не про вину. Є вихід м’якший – подорож за море, Не кара – звична місія державна, Планована. Цей метод лікування Достатньо радикальний, бо й хвороба Зайшла далеко. Входить Розенкранц. То які новини?
Розенкранц	Не витягнути з нього ані слова Стосовно тіла.
Король	Добре, де він сам?
Розенкранц	Під вартою, чекаєм лиш наказу, Аби ввести.
Король	То от вам цей наказ!
Розенкранц	Ви чули, Ґільденстерне? Входять Гамлет (під вартою) і Ґільденстерн.
Король	Скажи нам, де Полоній, Гамлете.
Гамлет	На вечері.
Король	На вечері? Де?
Гамлет	Там, де не він їсть, а його їдять. Саме в ці хвилини до нього взялося товариство заполітизованих червів. Бо саме черви є найвищим авторитетом в ієрархії травлення. З усіх сил годуємо домашні створіння на прохарчування самим собі, а себе годуємо на прохарчування червам. Годований король і дистрофічний жебрак – це всього тільки різні кулінарні рецепти, дві різні страви до одного й того ж столу. Кінець у всіх той самий.
Король	На жаль, так воно є.
Гамлет	Буває ще так, що зловиш рибу на черв’яка, котрий жер самого короля, а потім поїдаєш рибу, котра зжерла того черв’яка.
Король	І що ти хочеш цим сказати?
Гамлет	Нічого, крім ствердження, що король може тріумфально промаршувати кишками жебрака.
Король	То все-таки де Полоній?
Гамлет	На небі. Можете когось туди вислати – хай перевірить. Якщо ж кур’єр його там не побачить, пошукайте самі, але в іншому місці, знаєте в якому. Але якщо так і не знайдете за місяць, то покладайтеся виключно на свій ніс – той неминуче виведе вас до ґалерейних сходів.
Король	(до оточення) Ідіть пошукайте.
Гамлет	Нікуди не дінеться, можете особливо не квапитись. Дворяни виходять.
Король	Наш Гамлете, заради ваших власних Потреб та інтересів у безпеці, А надто ж після вашого демаршу, Який нам так болить, наполягаєм На вашому від’їзді. Тож готуйтесь. Чекає корабель, попутний вітер, І ваші друзі хоч в огонь чи воду, Чи в Англію…
Гамлет	То в Англію?
Король	Так.
Гамлет	Добре.
Король	Ви так, немов читаєте думки.
Гамлет	Мені їх підказує херувим, який бачить усе. Гаразд, Англія – то Англія. Прощайте, дорогенька мамо.
Король	Ти мав би сказати “люблячий батьку”.
Гамлет	Ні, я не помилився: батько і мати це те саме, що чоловік і жінка, а чоловік і жінка – єдині тілом. Отже, ви – моя дорогенька мама. Ну добре, в Англію! Виходить.
Король	а ним, за ним! Не дайте ні хвилини Йому тягнути – і на корабель. Відбути ще сьогодні. Всі деталі В моїх листах. Благаю вас, ідіть. Розенкранц і Ґільденстерн виходять.
	Англійський брате, маємо підозру, Що нас ти ще шануєш, пам’ятаєш. Мабуть, не зовсім затяглися шрами У тебе після данських перемог — І досі нас боїшся? Розрахунок Ти з нами зробиш данню, та не тільки. В листах від мене сказано, що мусиш Убити Гамлета. І ти уб’єш. Ніхто так не псував моєї крові! Потрібні ліки. Хай це буде вість Про смерть його. Життя мені розчисть!

	СЦЕНА ЧЕТВЕРТА Шлях уздовж морського берега неподалік Ельсинору. Входить Фортинбрас на чолі свого війська.
Фортинбрас	Від мене привітайте, капітане, Монарха данського. Скажіть, що я У згоді із домовленим, чекаю На дозвіл перетнути разом з військом Його державу. І якщо король Бажав би сам побачитися з нами, То місце збору знаєте.
Капітан	Так точно!
Фортинбрас	Помірним кроком руш! Виходять усі, крім Капітана. Входять Гамлет, Розенкранц, Ґільденстерн та інші.
Гамлет	Що це за військо, пане?
Капітан	Це норвежці.
Гамлет	На кого йдуть?
Капітан	Ідемо на поляків.
Гамлет	І хто веде?
Капітан	Норвезький принц, молодший Фортинбрас.
Гамлет	І хочете всю Польщу захопити Чи тільки шмат найближчих територій?
Капітан	Сказати правду, йдеться про мізерну Частину суходолу – все, що є Там цінного, те і п’яти дукатів Не коштує – соломи оберемок. Полякам це так само, як і нам, Потрібне, тобто зиску там нітрохи.
Гамлет	Ну, то вони й не будуть боронити.
Капітан	А от і будуть – вже війська стягнули.
Гамлет	Дві тисячі людських смертей! І двадцять Дві тисячі дукатів! І на що? Напевно, дехто має забагато Спокою і достатку, аж нарвало Всередині. А раптом цей гнояк Прорветься смертю? — Дякую вам, пане.
Капітан	Ідіть щасливо. Виходить.
Розенкранц	Так! Рушаймо, принце!
Гамлет	Вперед іди, я вас наздожену. Виходять усі, крім Гамлета. Усе, що бачу, — докір проти мене Чи шпора для сповільненої дії! І що це за створіння, для якого Нічого понад їжу та спання? Звичайне бидло. Все-таки Господь Надав нам усвідомлення у часі Та вічності й зробив це не для того, Щоб розум наш себе заколисав. Отож, у чому справа – чи тварина Безпам’ятна в мені сидить, чи надто Зарозумілий розум, що малює Страшні картини наслідків? На чверть Розважності – три чверті боягузтва? Повторюю “Так, мушу це зробити” – А руки опускаються, хоч маю І засоби, і привід, і можливість. А приклади навколо? От і знов – Це військо, величезне і добротне, Командувач якого ще хлопчисько, Але амбітний дух його, сильніший За всі вагання й наслідків страхи, Готовий наражатися на втрати, На примхи долі, на непевність битви, І все за шкаралупу від яйця! Насправді той великий, хто не мусить Знайти якусь ідею, щоб умерти, Для нього жмут соломи теж достатня Підстава для війни. Бо привід – честь. А я? Мій батько знищений, а мати Поганьблена. Мені диктує серце І мозок: покарати. Я ж натомість Приспав себе. І от – як докір – сотні, А далі й тисячі людей, що маршем Ідуть на смерть – заради честі, слави, Фантомів, міражів, заради кусня Землі, в якій не вистачить і місця На всіх! Віднині заповідь моя: Хай буде кров – інакше я не я.

Далі