| В літровій ( чи у трилітровій ) банці
між часником і огірками квашеними
лежать, як мертві риби, Розенкранц і
Ґільденстерн, конкретно обковбашені.
Один згори, а другий, відповідно, знизу —
педерастія в маринаді лагідному .
Отак, мабуть, і виглядає криза
середнього, як кажуть, віку .
Дому
нема. Ні друзів, ні добра нажитого,
ще й загубився амулет заслинений,
і не гасають вражі діти в житі
над прірвою — стоять до тебе спинами.
Та не розцінюй це як пропозицію:
... позицій більше взагалі не буд .
Остання ж ... Та була настільки ницою,
що перестав ти довіряти людям.
Хоча до них ти завжди мав претензії,
чого не скажеш про звірят, птахів чи квіти :
це разом з ними ти чекаєш пенсії,
так , як Ісус чекає вибавлення світу .
А що чекати тут ? Велике , знаєш, діло —
я й сам кого захочу вибавлю,
причому комплексно — і душу й тіло,
так що пливи собі, Ісусе, рибою.
Працюй хвостом і плавниками, Пане мій,
шукай на дні нових вінків із терну.
А я полізу в банку за компанію
до Розенкранца і до Ґільденстерна . |
