***
поступово втрачаючи здатнiсть до регенерацiї
вдаю нiби не помiчаю цього
в мовi меншає приголосних —
суцiльний стогiн
я не вмираю
я просто зачаївся
***
нерухомiсть форм
сфотографована тобою
не помiчає спалаху iмiтацiї цiкавостi
очей
оголених нiг
бо
задивлена у власну бездоганнiсть
ти надiлена порожнечею
ряснiше за вакуум
***
невже обов'язково
блукати цiлий день цими старовинними вулицями
повз зморшкуватi стiни
губитися в сiтях вузьких провулкiв
задирати лице догори
до верхiв'я будiвель
до блакитної смуги неба
плутатись в трамвайних маршрутах
дротах
артерiях
антенах
аби надвечiр
вибравшись до вокзалу та сiвши у потяг
нарештi зрозумiти що тебе пiймано?
***
послухай-но сестро
адже ми ще надто молодi аби бiдкатись на життя
ми надто цiлеспрямованi аби зважати на бiологiчнi потреби
органiзму
ми надто вiльнi аби мати власне помешкання
i усi нашi невдачi це лише випадковостi
збiг обставин
то ж мусимо жити
бо маємо вдосталь кисню
для окислення власних молекул гемоглобiну
[ ... ]
|
